Поняття «тригерна точка» було введено в 1942 доктором Janet G.Travell. Головним нововведенням у її роботах була концепція міофасціального больового синдрому, який описується як фокус наддратівливості в м’язі, який здатний сильно впливати на функції ЦНС (центральна нервова система). За визначенням Джанет Тревел, міофасціальний больовий синдром – це біль та/або вегетативні симптоми, що відображені з активних міофасціальних тригерних точок, з проявом дисфункції.

Тригерна точка (ТТ) — область наддратівливості тканини діаметром кілька міліметрів, хвороблива при стисканні. Ці точки, що відчуваються, як горошини в товщі м’язів, вкорочують м’язові волокна, частиною яких є.

Утворення тригерних точок пояснюють з позиції впливу надмірного навантаження на м’яз. Для найменшого руху необхідно скорочення мільйонів саркомірів. Під впливом надлишкової стимуляції саркомерів, коли вони не здатні вийти зі скороченого стану, і утворюється тригерна точка – вузол у м’язовому волокні, що складається з маси саркомерів у стані постійного скорочення. Кровоток у прилеглій до тригерной точці ділянці практично зупиняється. Настання кисневого голодування і накопичення продуктів розпаду дратують тригерну точку, і вона відповідає сигналами болю.

При цьому через стиснення одного сегмента м’язового волокна інші його сегменти перебувають у стані розтягування. Внаслідок цього м’язове волокно стає тугим і малорухомим, що негативно впливає на діапазон рухів. Тригерні точки заважають м’язу розслабитися, внаслідок чого він швидко втомлюється, повільно відновлюється після напруги і зазнає зайвих скорочень під час роботи. Тригерні точки позбавляють м’яз еластичності настільки, що вона змінює натяг фасціальних ланцюгів, що відбивається і інших м’язах, і навіть обмежує рухливість суглобів.

Тригерні зони. Методи обстеження

Існують такі методи обстеження пацієнтів із тригерними зонами:

1. Активне обстеження:

Пацієнт показує рухи, що викликають типові йому болю.

2. Пасивне обстеження:

Проводить обстеження аналізує активні рухи і тестує їх щодо окремих компонентів, тобто. шляхом подальших тестів та обстежень він вивчає, яка структура могла б відповідати за біль (суглобові, зв’язкові та нейрогенні причини тощо).

Дуже важливо чітко уявляти анатомічні структури в ураженій області; якщо, наприклад, відбувається здавлення нерва при пальпації, то, звичайно, можуть бути викликані подібні біль, що іррадіює. Тому з метою диференціювання болю пацієнту завжди слід ставити питання, яке його відчуття болю і куди вона точно іррадіює (досліднику належить з’ясувати, чи це є дерматом, який може співвіднести сегментарно, чи це специфічна локальна зона відповідного м’яза).⠀

3. Обстеження м’язів:

– При системному підході пропонується розпочинати обстеження з розтягування всіх необхідних у цьому конкретному випадку м’язів. Хворий м’яз або хворі частини м’язів викликають при цьому проведення болю.

⠀- Потім проводять пальпацію м’яза або м’язів, що викликають підозру, поперечно до проходження волокон. Намагаються знайти та дають оцінку зони ущільнення (міогелозу) або набряклої припухлості навколо тригерної точки, а також болючості тригерної точки.

⠀- Далі подібним чином пальпується вся болісна зона для встановлення інших тригерних точок. Якщо при цьому у відповідній зоні (refered-pain-areal) виникає біль або при пальпації відбувається посмикування в ущільненій ділянці, діагноз можна поставити досить точно.

⠀- Далі можна провести тести на опір; якщо при цьому відповідний м’яз відповідає болем, це служить підтвердженням підозри.

Дані пацієнта анамнез:

Відбитий біль при механічній провокації чи активації тригерної точки.

Поява знову скарг при механічній провокації чи активації тригерної точки.

Огляд/пальпація: – Локальна реакція посмикуванням у межах напруженої ділянки м’яза під час механічної провокації. – рефлекторна реакція сполучної тканини. – Локально виражений біль при натисканні у напруженій ділянці м’яза. – Навпаки, латентна тригерна точка може бути активована лише після сильного пальпаторного натискання.